Унікальне українське село: Холоневичі

Їдучи дорогою із Луцька на Рівне, посеред шляху починаєш звертати свою увагу на довколишні ліси та періодичне зникнення телефонної мережі. Ти починаєш бачити, щось незвичне, втім в цьому немає нічого особливого, але звернувши на Цуманському перехресті наліво  та проїхавши ще якихось 30 км ти опиняєшся на перший погляд звичайному українському селі. Холоневичі є звичайним селом тільки для тих хто чув лише його назву і знайшов його в google, а для тих хто хоча б раз у своєму житті побував у Холоневичах назавжди запам’ятає - це унікальне, привітне, по-своєму особливе, з своїми неповторними традиціями та дещо містичне село.

І щоб не здаватися пустослівними розповімо чому воно особливе, унікальне, привітне та про його неповторні традиції. Розпочнемо з самого початку і постараємося дуже коротко, бо це потрібно бачити на власні очі.
Заснування Холоневич у 1577 році визначило його долю на усі майбутні століття та зробило із цього села місце в якому хочеться народитися та жити.

Адже розташоване воно серед чудових пейзажів коло річки Кормин серед лісів, боліт та річок, які переповненні Червонокнижними рослинами та тваринами. Хоча б згадати заказник «Чортове болото», який окрім своєї природної унікальності має ще й свою історію, містичну легенду про снігову людину.

А що вже й говорити про «Беззодню» (болото поблизу Знамирівки та Холоневич) яке в часи другої світової потопило один з найкращих німецьких танків. Як розповідають старожили, він ще й досі десь на дні «беззодні». Холоневичі – це село в якому свого часу було переплетено три культури та в якому компактно проживали представники трьох націй: українців, поляків та євреїв. 

Старий, мовчазний і небачених розмірів будинок у центрі села, як і школа початку 20 ст. ще і зараз нагадують жителям та гостям села про його історію про те, як Холоневичі протягом декількох століть мали свою католицьку парафію та водночас були і православними. Ще одна сторінка історії Холоневич пов’язана з УПА, десятки хлопців та дівчат із Холоневич вступали у лави УПА та й поблизу Холоневич знаходилося ряд криївок, одна з них і в урочищі «Перцева гора», яка діяла аж до 1954 року. 

Якщо говорити про традиції села то кожне свято в селі святкують по-своєму, як ніде більше і не святкують, але увагу привертає зовсім не це, а те, що ще задовго до міжнародного жіночого дня в Холоневичах його святкували. Святкували його по-особливому: чоловіки у цей день брали всю жіночу роботу на себе, а жінки намагалися дати як найбільше роботи для своїх чоловіків, щоб ті як то говориться  побували б «в овечій шкурі».

Ансамбль «Брикса», який діє в Холоневичах демонструє святкування «жіночого дня» на сценах не тільки області, але й далеко за її межами.

Про Холоневичі ми можемо розповідати, ще довго та довго, але чи варто? Коли краще один раз побачити це на власні очі, чим по сто разів перечитувати про це. І якщо ви маєте бажання побачити це на власні очі тоді заходьте на наш сайт www.holonevychi.org.ua та контактуйте з нами.